Ім’я Наталії Міхової, яка віддала праці на залізниці майже 40 років, знане на Роздільнянському вузлі та за його межами. Свого часу вона була удостоєна звання кращого працівника служби перевезень та Почесної грамоти Міністра транспорту України Г.М. Кірпи.
Діловита й авторитетна, комунікабельна і вимоглива, нині вона займається профспілковою роботою, є членом Одеської дорпрофспілки та членом профкому станції Роздільна-Сортувальна. Ми зустрілися з нею як з людиною, яка має великий досвід, йшла і йде в передніх лавах залізничної галузі, відстоює інтереси залізничників, і попросили відповісти на кілька питань.
– З якими почуттями Ви зустрічаєте своє професійне свято?
– Щоразу хвилююся, докладаю всіх зусиль, аби воно пройшло якнайкраще. Адже для нас, роздільнянців, це свято особливе: дати виникнення залізничної станції та населеного пункту Роздільна нерозривно пов’язані між собою і припадають на один й той же період – на початок
60-х років XIX століття.
Нагадаю, Одеську залізницю, її дільницю Одеса-Балта урочисто було відкрито 3 грудня 1865-го, а вже 4 грудня того ж року на ній розпочався регулярний рух поїздів. Тоді експлуатаційна довжина нашої магістралі складала 237,4 кілометра. Сьогодні вона становить 4069 кілометрів і являє собою складний господарський механізм, і є одним з провідних підприємств не тільки в Україні, але й за рубежем.
Замислимося: в цю хвилину, коли ми з вами розмовляємо, сталевими магістралями мчать поїзди, єднаючи міста і села нашої Вітчизни. У кабінах локомотивів, у вагонах, у депо працюють тисячі залізничників. Вони забезпечують безперебійний рух составів. Не випадково залізницю називають живою артерією економіки, без якої неможливо забезпечити нормальний ритм життя та розвиток промисловості. Не кажу вже про пасажирське сполучення, яким ми залюбки користуємося.
Я пишаюся, що належу до великого загону працівників сталевих магістралей.
– У різні роки на залізниці працювали талановиті керівники і спеціалісти. Давайте згадаємо їх.
– Із задоволенням. Колектив нашої станції очолювали: Анатолій Васильович Рагулін, Олександр Євста-фійович Лещенко, Анатолій Максимович Кушнарьов, Михайло Максимович Крофта, Олександр Дмитрович Клокол, Володимир Васильович Дарморос, а зараз на чолі колективу стоїть Руслан Іванович Кокошко.
Звичайно, за півтора століття відбулося багато змін. Сьогодні ми віддаємо данину поваги попереднім поколінням трудовиків станції, які своєю сумлінною працею примножували її здобутки. Насамперед, слід привітати голову ради ветеранів вузла Валентину Петрівну Морозову і в її особі всіх пенсіонерів-залізничників, серед яких – Василь Олександрович Возбранний, Людмила Федорівна Мініварова, Юрій Сергійович Жаворонков, Михайло Трохимович Рибаченко, Олександр Іванович Радіонов, Тетяна Володимирівна Івашкіна, Валентина Василівна Семенда, Алла Анатоліївна Урванцева, Тетяна Георгіївна Ковальчук, Олександр Петрович Медведєв, Григорій Юхимович Клібанський та ще багато-багато ветеранів праці.
Приємно назвати прізвища тих працівників, які сьогодні роблять вагомий внесок у розвиток залізниці. Це чергова станційного поста централізації Ганна Володимирівна Ботнар, складач поїздів Олександр Михайлович Джура, чергова по парку Наталія Леонідівна Літвін, чергова по станції Оксана Михайлівна Доброва, приймальник поїздів Сергій Петрович Возний, черговий по станції Роздільна-Сортувальна Олег Михайлович Цвік, старший приймальник поїздів Тетяна Петрівна Іванченко, чергова по вокзалу Тетяна Анатоліївна Резнік, чергова по станції Мигаєве Ольга Михайлівна Загорулько – всіх тут не перелічиш.
У цей день відрадно згадати династії сімей Григорія Юхимовича Клібанського, Валентини Петрівни Морозової та багатьох інших, у тому числі й Міхових.
Щирі вітання і молодому поколінню залізничників, нашій зміні, на яку ми покладаємо надії та з упевненістю доручаємо такий відповідальний та складний процес управління на транспорті в майбутньому. Це Денис Леонідович Стіпанов, Яна Юріївна Юрдик, Сергій Васильович Гундертайло, Юлія Олегівна Тітлянова, Андрій Володимирович Кочанжі, Тетяна Олександрівна Чупіль, Владислав Олександрович Большаков. Кожен з них робить свій посильний внесок у розвиток нашої станції.
Залізниця завжди була дорогою життя і сьогодні вона є визнаним лідером у розбудові національної економіки. Талант, бажання працювати на результат, яскрава інженерна думка і вміння знаходити нестандартні технічні рішення дозволяють залізничникам виконувати найскладніші завдання.
Приклад залізничників впевнено переконує: сьогодні немає проблем, які не можна розв’язати, варто лише послідовно шукати нові підходи, господарювати по-державницьки, працювати самовіддано і наполегливо.
– Щоб Ви хотіли побажати своїм колегам?
– Я хотіла б нагадати, що перед залізничниками стоять нелегкі завдання: реформування галузі, оновлення рухомого складу, створення сучасних вагонів і локомотивів. Тільки спільними зусиллями зможемо й надалі нарощувати обсяги та розвивати прогресивні технології транспортування вантажів, впроваджувати автоматизацію процесів вантажних перевезень, сприяти розвитку транзитного потенціалу нашої держави.
Дорогі колеги! Ваша енергія, професійність і відданість справі сприяють успішній розбудові залізничної галузі. Всім нам сьогодні необхідно наполегливо працювати, поліпшувати економічні показники, покращувати якість обслуговування пасажирів і вантажовідправників, впроваджувати європейський сервіс на вокзалах та в поїздах.
– Шановні залізничники! Святкуючи разом із вами День залізничника, щиро бажаємо вам міцного здоров’я, натхненної плідної праці, щастя, миру, добра і благополуччя вашим родинам!
– Спасибі! Зі святом!
Розпитував Валентин ЩЕГЛЕНКО.
